На цих вуличках, у будинках та закладах прямо поринаєш у минуле, настільки якісно все стилізовано під старовину, причому з урахуванням різних часових епох. Доповнюють відповідність костюми тих років, у які одягнені працівники. І хоча замок неодноразово зазнавав реставрації, деякі предмети інтер’єру датуються XV-XVI століттями. Бажано їхати туди в погожий день, інакше дощ та вітер можуть затьмарити враження.

Відразу після виходу на територію комплексу ми опиняємося біля загону з козами та чарівними маленькими козенятами, далі йдуть будиночки та технічні споруди з меблями, обладнанням та начиннями тих років: будинок рибалки, кузня, житла простих селян. Також можна заглянути на експозицію, де представлені костюми, фотографії та демонструється фільм про проведення банкетів. До речі, приблизно за €50 після 17:30 можна побувати на цьому святкуванні, що супроводжується музикою, піснями та танцями, та скуштувати традиційні страви. Я збираюся спробувати цей формат наступного разу, зараз це був спонтанний захід. Потрібно було готуватися заздалегідь та забронювати нічліг.

У самому замку кілька поверхів, піднятися на які можна різними сходами. Там можна заглянути в покої, відвідати банкетний зал, а потім опинитися на оглядовому майданчику з видом на річку та інші околиці. Також можна зайти до кімнат, де мешкали жителі замку. Одна з них, зважаючи на все, раніше належала мисливцеві – про це свідчить опудало зайця на одній з кушеток.

Далі ми пройшли вулицями, заходячи до зустрічних будов. Там так чітко простежується еволюція житлових умов, залежно від рівня достатку. У міру просування будинки стають ширшими та вищими, причому зовні це непомітно. А всередині бачимо кімнати, схожі на горища, піднятися в які можна за допомогою приставних сходів.

Так ми виходимо на центральну вулицю, де зосереджені головні будівлі: школа зі шкільним стадіоном (який зараз перетворився на дитячий майданчик), обитель лікаря та за сумісництвом кабінет з усім інструментарієм та обладнанням того часу, заставний будинок, пошта, сувенірна крамниця, магазин солодощів, ательє, старовинний бар (але це лише експозиція) та паб зі стилізованим антуражем, де можна придбати різні напої.

Далі ми попрямували у бік ферми, де утримуються кролики, поні та кізочки. Кіз та коней навіть можна погладити. Звідти виходимо до ставка, прикрашеного казковими фігурками. Потім потрапляємо до просторого луки, на якому пасуться олені. Піднімаючись нагору, опиняємось на наступній локації – поряд з будинком Бунратті. Думаю, це найрозкішніше житло в маєтку, але на той момент половина кімнат була закрита на реконструкцію.

Вийшовши звідти, варто пройти в сад, який ніби зійшов зі сторінок «Аліси в країні чудес». Пройшовши через нього, можна потрапити до церкви, а ще до бібліотеки фей, де містяться книги заклинань, бажань та мрій. Звідти відкривається шлях до струмка з міні-водоспадом. Туристи часто пробираються через струмок у пошуках гарного виду. Будьте обережні – камені біля води можуть бути слизькими, а попереджувальні знаки говорять про те, що водойма досить глибока.

Ну а далі коло замкнулося і ми повернулися в серце селища – на вулицю, де розташовані магазини та заклади сфери послуг. Там можна влаштувати привал на літньому майданчику з лавами та столиками. Перекушування можна роздобути в кафе в селі або принести з собою.

Можна довго розповідати про це місце, супроводжуючи це все картинками, але, на жаль, жодна фотографія не здатна передати автентичність та неповторний колорит, що панують тут. Тому рекомендую побачити все на власні очі.