Очікується, до Дубліна прибудуть понад 50 000 людей напередодні Нового року.

Виступаючи перед фестивалем, директор з розвитку продукції Fáilte Ireland Орла Керрол сказала: «Новорічний фестиваль Fáilte Ireland у Дубліні повертається з фантастичним набором безкоштовних та платних заходів для всієї родини».

«Флагманська подія у програмі Fáilte Ireland «Зима в Дубліні», такі фестивалі, як NYF Dublin, є важливою частиною ірландської туристичної пропозиції та необхідні для підтримки місцевого бізнесу та спільнот, особливо у міжсезоння».

Новорічний фестиваль у Дубліні проходитиме з 30 грудня по 1 січня, і понад 50 артистів виступлять протягом трьох днів на знакових майданчиках Дубліна, включаючи Дублінський замок та площу Мітинг-Хаус, Темпл-Бар.

Cian Ducrot стане хедлайнером Countdown Concert у Дублінському замку 31 грудня зі спеціальними гостями Aby Coulibaly, Kabin Crew & Lisdoonvarna Crew та Saibh Skelly.

Захоплюючий новий NYF Dublin Music Trail представить живі виступи ірландських музикантів-початківців і діджеїв на безлічі дублінських майданчиків, включаючи Whelan’s, O’Donohue’s, The Grand Social, The Workman’s Club, Wigwam, The Storyteller і Hyde Dublin.

Жителі та гості столиці також зможуть насолодитися феєрверком NYF Dublin Fireworks, який відбудеться у гаванях Howth та Dún Laoghaire 31 грудня о 8-й вечора. Відвідувачам обох феєрверків рекомендується заздалегідь планувати свою подорож і відвідати сайт транспортної компанії для отримання останньої інформації про транспорт.

Інші заходи включають концерти Echoes of Ireland, сімейний Countdown Concert Matinee та концерти на честь Нового року. Повна інформація доступна за посиланням.

Мешканці державного житла, які планують подорож між цими датами, можуть здійснювати це без повідомлення UCTAT. Водночас ті, хто проживає у модульному житлі під керівництвом Tuath Housing, повинні надіслати повідомлення про відсутність на електронну адресу: environmentals@tuathhousing.ie. У листі слід вказати адресу проживання та період відсутності.

Для перебування поза визначеними датами (до 23 грудня чи після 8 січня 2025 року) необхідно подати запит на дозвіл у стандартному порядку. Винятки можливі лише для тих, хто має спеціальне погодження на додаткову відсутність або офіційно відмовився від житла.

Ці правила не поширюються на BOTP, які перебувають у 90-денних центрах розміщення (DAC) – для них діють окремі положення. Вони також не стосуються осіб, що оплачують житло самостійно, або власників закладеного житла, які можуть подорожувати на свій розсуд. Несанкціонована відсутність у звичайному чи модульному житлі, наданому державою або Tuath Housing, може спричинити відмову UCTAT у подальшому житловому забезпеченні. Особам, які відхилили житлову пропозицію, не буде надано альтернативного варіанту від держави.

Батьки або законні опікуни залишаються відповідальними за неповнолітніх дітей під їхнім наглядом. Діти не можуть залишатися в приміщенні без супроводу дорослих. Також на період відсутності особи самостійно відповідають за залишені особисті речі.

Офіційна інформація доступна за посиланням.

Важливе повідомлення:

Якщо ви отримуєте допомогу з доходу від Департаменту соціального захисту, необхідно повідомити їх про свою відсутність до поїздки. Це можна зробити у місцевому центрі Intreo або у відділенні (див. перелік центрів). Після повернення зверніться до центру Intreo для повідомлення про своє повернення.

Інформацію про виїзд за кордон під час отримання соціальних виплат можна знайти на сайті.

Для тих, хто отримує щотижневу допомогу BOTP (38,80 євро на тиждень), слід повідомити про відсутність через електронну пошту BOTP@welfare.ie до поїздки та поінформувати про повернення після прибуття. Також рекомендується зберігати проїзні документи, оскільки їх можуть запросити в центрі Intreo.

Їжу теж слід було готувати на вогнищі, особливе місце відводилося вівсяному пирогу, причому частину цього частування віддавали духам, щоб вони давали заступництво та захист стадам і отарам. Підношення належали і хижакам, які становлять загрозу для тваринництва. Це було особливо актуально, адже на Белтейні селяни виводили своїх сільськогосподарських тварин на луки для випасу. А після згасання полум’я попелом, що залишився, натиралися та посипали їм тварин і торішній урожай.

Важливий атрибут заходу – Травневе дерево. Зазвичай це була ялина або рослина, що виросла серед поселення. Його прикрашали клаптями тканини та загадували бажання (кожному побажанню відповідав свій відтінок). Закінчивши прикрашати головне дерево, перемикалися на менші об’єкти: горобину, гостролист, глід, платан. Як декор використовували свічки, стрічки, квіти, мушлі та рослинні гірлянди. Уся ця краса залишалася до кінця місяця.

Згідно з кельтськими повір’ями, у цей період межа між нашим і потойбічним світами витончується, так само, як і під час Самайну. Люди прагнули захиститися від чарів і підступів міфічних істот, наприклад, крадіжки майбутнього врожаю, молока та олії. Для цього розвішували над входом гілки горобини, поміщали під маслобійню 3 вугілля, а в сараях і на коров’ячих хвостах прив’язували зрізані під час святкування гілочки. Не прийнято було ділитися вогнем, їжею та напоями, особливо неприпустимим вважалося пригощати сусідів молоком: вірування говорили, що це прямий шлях, щоб втратити цей поживний продукт, передавши його корові сусідів. Зате біля порога чи біля деревного коріння залишали підношення для фей та ельфів.

Ця пора була нерозривно пов’язана з любовними обрядами. Хлопці та дівчата йшли на всю ніч у лісові зарості, проводячи там час за іграми. Але травневі шлюби вважалися короткочасними – ці відносини рідко тривали довше, ніж до кінця літа. Після танців біля Травневого дерева проходили вибори короля та королеви (це були найпривабливіші представники молоді), їх коронували вінками, вшановували та обдаровували різними дарами. Ця пара вважалася до кінця травня чоловіком і дружиною, а після закінчення виділеного терміну вони розлучалися.

Цього року я зустрічатиму вже другий День святого Патрика в Ірландії. Хотілося б побачити, з яким розмахом це відбувається в Дубліні, а поки що розповім, як це проходило торік у сільській місцевості. Хода стартувала в сусідньому селі і народу було просто неміряно. Головною вулицею проїхала транспортна колона, в якій були присутні будь-які автомобілі: легкові, поліцейські, пожежні, трактори. Але головною визначною пам’яткою були вантажівки з платформами, що перевозили костюмовану публіку. Особливо запам’ятався хлопчик в образі Папи Римського та масці з “ефектом Мона Лізи” – з якого боку не глянь, здається, що він дивиться прямо на тебе. Звісно, костюми не такі різноманітні, як на Геловін, але теж є на що подивитися. Важливий атрибут – музиканти, які грають на волинках. Цілий оркестр. Але найголовніше, мабуть, атмосфера загальних веселощів і безтурботності. Ну а після параду всі дружно йдуть у паб. Однак доступні місця там з’являються пізніше ввечері: вдень навіть потрапити до барної стійки – проблема з зірочкою. І це при тому, що більшість відвідувачів приймають своє замовлення і виходять на вулицю.

Що стосується традицій, то тут все досить просто: потрібно багато пити (бажано темне пиво, в ідеалі Guinness, або віскі), смачно поїсти (навіть якщо День Патріка припадає на Великий пост, церква робить винятки з цього приводу) та додати в свій образ щось зелене (тих, хто зневажливо ставиться до цієї традиції, дозволяється ущіпнути).

Особлива увага приділяється трилиснику (shamrock): ірландці ще з часів друїдів вважали, що він володіє магічними властивостями. І знаходження цієї рослини з чотирма пелюстками вважається величезним успіхом. А щоб забезпечити собі удачу, здоров’я та інші поліпшення в житті, потрібно «осушити трилисник»: покласти конюшину в склянку віскі, випити напій, а лист кинути через ліве плече.

Інший символ свята – лепрекон, казкова істота, на кшталт гному у зеленій мантії, який охороняє незліченні багатства. І якщо на небі з’явилася веселка, це означає, що він відкрив свій горщик із золотом.

Мій друг нещодавно відвідав барбер-шоп та розповів про ще один місцевий звичай. Він був дещо стривожений, що майстер був трохи напідпитку, і це коли час тільки подолав полудень. Але перукар поставив ще два пива (одне для себе, інше для клієнта) і пояснив, що це підготовка до Дня святого Патріка. Що кожен поважаючий себе ірландець на торжестві повинен випити стільки алкоголю, щоб досягти ледве живого стану: тоді він відродиться і очиститься від гріхів. І щоб організм не зазнав алкогольного шоку, «тренуватися» потрібно починати десь за тиждень до заходу.

Заздалегідь з’являється святковий дух в повітрі завдяки прикрасам. Приблизно за тиждень до знаменної дати я побачила за вікном розтяжки з трикутними прапорцями в кольорах національного прапора – їх повісили між будинками по всій центральній вулиці. Майже всі державні установи розмістили на вітринах і фасадах відповідні атрибути, а деякі дерева були прикрашені зеленими гірляндами. Загалом країна стала ще більш смарагдовою, ніж зазвичай.

Про те, хто такий Патрік і чому він такий важливий в ірландській культурі, читайте у наступній статті.

Якщо вірити ірландському переказу, все почалося з того, що свята Бригітта поскаржилася святому Патріку на те, що багато дівчат в її монастирі відчувають нерозділене кохання та страждають від того, що громадські звичаї диктують терпляче чекати, поки чоловік не зробить пропозиції руки і серця. Жіноча ж ініціатива у відносинах заборонялася та вважалася недоречною. Патрік перейнявся співчуттям до нелегкої жіночої долі та дозволив жінкам самим вирішувати, за кого вийти заміж, але обмежив це право лише високосним роком (який згодом дуже скоротився до одного дня раз на 4 роки).

Є легенда, що у XIII столітті шотландські лорди навіть утвердили цей звичай на законодавчому рівні (щоправда, документальне підтвердження знайти так і не вдалося). А причиною цього стала загибель великої кількості лицарів під час численних воєн, турнірів та поєдинків. Дефіцит женихів, природно, викликав збільшення чисельності старих дів. Тому було вирішено один день раз на 4 роки дозволити жінкам діяти, а не чекати рішучих дій від потенційного кандидата у супутники життя. Згодом подібна практика поширилася і в інших країнах Європи.

Взагалі існує кілька легенд, що розповідають, звідки взялося це свято і ким, власне, був Валентин Тернійський (достовірно відомо лише те, що він був римським священиком, який жив у III столітті н.е.). І відносяться вони до епохи Стародавнього Риму.

Перша легенда (найпоширеніша) говорить, що Валентин був чуйною і доброю людиною, яка всіляко прагнула допомогти закоханим: проводила обряди вінчання, сприяла написанню любовних послань, мирила тих, хто перебуває в сварці. Однак робив він це у воєнний час, що не влаштовувало імператора Клавдія II, який вважав, що одруження погано впливає на військові якості та заборонив одруження для легіонерів. Тому Валентин проводив церемонії таємно і, коли про це стало відомо, його кинули до в’язниці чекати на виконання вироку – страти. Там він зустрів дочку тюремника (за однією з версій, вона була глухою, за іншою – сліпою). Він зцілив дівчину, а перед тим, як його повели на ешафот, залишив їй послання з простим підписом “Твій Валентин”. Саме ця записка і трансформувалася згодом у валентинки. А дата святкування – не що інше, як день, коли святий був страчений.

Згідно з другим переказом, св.Валентин був римським патрицієм, який не тільки сповідував християнську віру, а й звертав до неї свою прислугу, для якої це могло закінчитися дуже сумно: їх заарештували та засудили до смерті. Самого патриція, втім, не чіпали з поваги до соціального стану. Він вирішив підтримати своїх підданих, відправивши арештантам червоне серце – послання, що символізує любов до Господа. А в день страти, як людина благородна і жертовна, він запропонував обміняти своє життя на свободу його вірних слуг.

Третя версія сягає корінням у часи язичництва і пов’язана з прославленням весни та родючості: 15 лютого римляни святкували луперкалії, вшановуючи при цьому бога Фавна. Народ молився про примноження худоби та про те, щоб на стада не нападали вовки. Не обходилося і без жертвопринесення козла, зі шкіри якого попередньо виготовлялися тонкі довгі ремені “фебруа” (саме вони дали назву місяцю). Цими ременями потрібно було шмагати перехожих: вважалося, що ритуал допомагає залучити удачу, сприяє появі міцного потомства, а жінкам полегшує пологи. А оскільки покровитель святкування Фавн був далеко не взірцем моралі та цнотливості, такі фестивалі супроводжувалися оргіями та вседозволеністю. До речі, аналогічні ритуальні ігри існували і в античних греків і звалися Панургії (на честь Пана). Але не так просто викорінити язичницькі звичаї, тому з приходом християнства їх спробували втиснути в рамки пристойності. Тут і прийшла на допомогу легенда про св.Валентина, яка подарувала світові свято кохання саме у тому форматі, в якому воно відоме нам донині.

До чого тут Ірландія, запитаєте ви? Це й несподівано – саме тут св. Валентин знайшов останній притулок. Папа Григорій XVI в 1826 подарував ірландському священикові Джону Спратту мощі святого. Вони зберігаються у невеликому саркофазі в Кармелітській церкві, яка знаходиться у Дубліні на вулиці Уайтфрайар. Пари, які люблять одне одного, приходять туди отримати благословення, а в День усіх закоханих там можна освятити обручки під час спеціальної церемонії.

До речі, Валентин – не єдиний святий, останки якого покояться на Смарагдовому острові, але про це я розповім в окремому матеріалі.

Взагалі сама ця традиція родом з Англії, проте набула поширення і в Ірландії. За легендою, мешканка Олні в Бакінгемширі забула про богослужіння, захопившись приготуванням млинців. Схаменулась вона тільки почувши дзвін, що скликає парафіян до служби. А в 1445 році в цьому ж містечку було проведено першу гонку з млинцями, яка тепер повторюється щорічно.

Ірландці привнесли у святкування власні звичаї, наприклад, слід було зберегти після Різдва гостролист, а потім кинути його в полум’я, на якому передбачалося випікати млинці. Особливе місце займали ворожіння на наречених, а ще багато закоханих прагнули одружитися перед цим днем, інакше потім довелося б чекати на закінчення посту, щоб відгуляти весілля.

На півдні Ірландії існували дивні традиції, які дискримінують тих, хто ще не зустрів свого кохання. Після заходу сонця вулиці наповнювалися процесіями, які відловлювали самотніх. Нещасну здобич належало відшльопати, вигукуючи “Йди до Скеллігів” (це острови біля узбережжя округу Керрі). Згідно з повір’ям, там Попільна середа приходить пізніше, бо досі діє старий календар. Отже, ті, хто не встиг зв’язати себе узами шлюбу, мають час зробити це на Скеллізі до настання Великого посту.

На тих, хто не скористався і цим шансом, чекала Крейдова неділя, коли на спинах холостяків крейдою або фарбою для маркування овець (яка насилу піддавалася відмиванню) малювали хрести та інші символи. Все це дійство супроводжувалося насмішками та котячими криками. Але й це ще був не кінець знущань з неодружених: попереду ще був Соляний понеділок. У деяких графствах самотніх було прийнято посипати сіллю, щоб забезпечити їм збереження ще на один рік. Однак ці ритуали зникли в середині XX століття, залишивши лише найсмачніший день святкового тижня.

В Ірландії особливо популярні великі млинці, які потрібно збризнути лимонним соком, притрусити цукровою пудрою та подавати складеними вчетверо. А в місцевих продуктових магазинах напередодні свята виділяються окремі полиці, на яких представлені товари для приготування млинців: готові суміші, які потрібно лише розбавити молоком, щоб вийшло тісто для млинців; ягоди, топінги, вершки та баночки із соком лимона. У багатьох ресторанах та кав’ярнях на відвідувачів чекає комплімент від закладу у вигляді безкоштовних млинців.