Останній звіт Fáilte Ireland показує, що наприкінці травня 25% готельних місць у цьому окрузі приймали або українські біженці, або прохачі міжнародного захисту.
Хоча це на 8% менше, ніж торік, у Клер, як і раніше, найвища частка законтрактованих готельних місць по всій країні.
Віце-голова консультативного форуму з туризму Клер та власник Durty Nellys у Банратті Моріс Уолш сподівається, що деякі заклади незабаром знову почнуть використовуватись для туристів.

Wild Atlantic Way був запущений компанією Fáilte Ireland у 2014 році як перший туристичний маршрут країни.
Метою Wild Atlantic Way, що простягається на 2500 км, від Кінсейла у графстві Корк до півострова Інішоуен у графстві Донегол, є підвищення помітності західного узбережжя Ірландії на закордонних туристичних ринках.

Компанія заявляє, що туризм приносить населенню, розташованому вздовж маршруту, 3 мільярди євро на рік, що майже на 60% більше десяти років тому.
У минулому році Wild Atlantic Way відвідало майже на два мільйони більше туристів, ніж у 2013 році, що призвело до створення 35 000 робочих місць.

Країна середньовічних замків, лепреконів, вічнозелених лук і безмежних океанських просторів також славиться багатьма унікальними місцями, які рекомендується відвідати. Сама я, на жаль, поки що бачила не всі з них, але це справа наживна. Не знаю, коли зможу повернутися додому, але, думаю, ще встигну заповнити прогалини у знайомстві з Ірландією. Отже, ось він, список, складений досвідченими мандрівниками:

1. Замок Бунратті. Незабаром опублікую статтю про власну поїздку сюди, але поки що короткий огляд. Це цілий комплекс, в якому, крім замку, знаходиться ціле село. У внутрішньому оздобленні будинків донині збереглися меблі та начиння, що дійшли до нас з XV-XVI століття. Там дуже точно передано атмосферу ірландського житла на той час, а саме поселення настільки автентичне, що відчуваєш себе мандрівником у часі.
2. Утеси Мохер. Що сказати, захоплююче та величне видовище, прочитати про нього докладніше і побачити ці чудові види можна за посиланням. Але я раджу побачити їх на власні очі – фото, на жаль, не здатне передати масштаб панорами, що відкривається. Мохери навіть номінувалися на “Сім нових чудес природи”. Туристичним це місце стало ще в XIX столітті – саме тоді Корнеліус О’Брайан побудував на скелі вежу, оснащену оглядовим майданчиком, і почав запрошувати своїх фавориток насолоджуватися природною красою. Зараз там працює сучасний туристичний центр, стилізований під печеру в пагорбі, а дістатись можна автобусом – туди ходить кілька туристичних маршрутів. А після появи у фільмі “Гаррі Поттер і напівкровний принц” потоки охочих побачити грандіозні скелі зросло.
3. Національний парк Буррен. Саме слово “Burren” у перекладі означає “місце каміння”, отже пам’ятка є кам’яне плато з борознами з вапняку химерної форми. Раніше тут були морські простори, про що нагадують корали, які можна зустріти серед каміння.
4. Кільце Керрі. Це зовсім не ювелірна прикраса якоїсь жінки, а популярний туристичний маршрут на півострові Айверах. Виконати його можна різними способами: на автомобілі, велосипеді і навіть пішки, а точкою старту краще призначити містечко Кілларні. Просуваючись уздовж узбережжя, можна насолодитися видами озера Лоуер-Лейк, Національного парку та приголомшливими краєвидами Атлантики.
5. Озеро Лох-Корріб. А точніше велика рибалка, яка проходить тут у травні під час святкування Мейфлай. Згідно з традицією, ірландці масово приїжджають сюди, щоб взяти участь у лові форелі на мух у якості наживки. У цей час місцеві жителі діляться на 2 співіснуючі табори: одні перетворюються на рибалок, а друга частина населення продає туристам комах. Але й в інший час можна знайти заняття собі до душі: відвідати старовинні руїни, поспостерігати за поведінкою диких пернатих у природних умовах або насолодитися видами самої водойми, яка має глибину 10 м і з’явилася на місці льодовика.
6. Скелліг-Майкл. Це безлюдний (у наш час) острів, на якому знаходиться стародавній монастир, заснований у далекому VI столітті святим Фіонаном – так свідчить легенда. Старовинна обитель ченців своєю формою нагадує бджолиний вулик. Ви могли бачити його в епізодах саги “Зоряні війни” – саме тут ховався від світу Люк Скайуокер у фільмі “Пробудження сили”. Тут же знімалися “Останні джедаї”. Потрапити на острів можна виключно в судноплавний період, а щоб побачити поблизу легендарну будову, доведеться пройти шлях вгору крутою стежкою. Окрім монастиря тут знаходиться маяк, а населення становлять численні птахи.
7. Церква, що стрибає. Jumping Church розташована поблизу міста Арді. Своєю назвою вона завдячує розповідам місцевих жителів про єдину вцілілу стіну зруйнованої старовинної церкви, яка нібито змістилася приблизно на метр від місця, де спочатку була збудована. Ірландці пояснюють феномен стіни Кілдемок древнім помахом чарівної палички.
8. Ньюгрейндж. Це одна з найстаріших культових споруд на планеті – її вік становить понад 5 тисячоліть. Його звели приблизно 2500 років до нашої ери в долині річки Бойн за 40,2 км від сучасного Дубліна. Вчені досі гадають, за допомогою яких технологій вдалося побудувати такий унікальний мегалітичний комплекс. Справа в тому, що при будівництві був врахований хід Сонця по небосхилу, і раз на рік (а саме під час зимового сонцестояння) через віконце приблизно в 19 см завширшки проникає сонячне проміння, яке досягає дальньої кімнати кургану. Видовище доступне всього 20 хвилин, тому побачити його – величезний успіх: кількість заявок перевищує 30 000 – це тільки за офіційними даними! – а всередину пускають лише 50 щасливчиків. Які згодом розповідають, що в цей момент помешкання виглядає так, ніби залите полум’ям, а на його стінах підсвічуються таємничі стародавні символи.
9. Чарлівільський замок. Він датується приблизно VI століттям, проте згодом неодноразово зазнавав реконструкції. Давним-давно тут коронували монархів, що належать до роду Стюартів. Але це не єдина причина, через яку сюди їдуть туристи: за переказами, на цьому місці розташовувався некрополь кельтів, на останках якого й спорудили замок, тож тепер його підземелля (в яких, до речі, були тортурові) та анфілади населені привидами. Наприклад, там мешкає примара Харрієт – дочки власника, яка загинула, впавши зі сходів. Вона назавжди залишилася там – іноді всередині чути її спів та дитячий сміх.
10. Абатство Конг. У самому селі Конг знаходиться готель, на місці якого раніше був замок Ешфорд. Але головна пам’ятка – руїни Абатства, датовані XI століттям н.е., перший камінь якого було закладено св. Фехіном ще у VI столітті. Ходять чутки, що тут і зараз, після відходу ченців, є жителі. Але не звичайні, а істинно ірландські чарівні істоти: лепрекони, ельфи та баньші.

Отже, скелі Мохер. Одне з найбільших творів, створених самою природою. Вони навіть були номіновані на звання “Сім нових чудес природи” і цілком гідні його (втім, я не бачила наживо інших претендентів, а по фото дуже важко об’єктивно судити). Для нашого готелю зарезервували екскурсійний тур. Це був кінець травня і тоді видалися прохолодні та дощові дні. Напередодні в чаті з’явилася інформація, що небажано брати з собою парасольки і тим більше користуватися ними там можна стати як Мері Поппінс (+1 фобія).

І ось ми приїхали туди. Чекали, доки автобус зможе припаркуватися, і тим часом розглядали околиці. Все ж бачили в кліпах ці хмари, що пролітають на прискорі? Так ось там вони так мчали в режимі реального часу, а внизу пролітали їх тіні.

Ми вийшли і вирушили споглядати пам’ятки, минаючи туристичний центр. Тому що нам було відведено лише 3 години (дуже мало, як з’ясувалося: навіть половину не встигли побачити). До речі, даремно ми знехтували центром для туристів, варто його відвідати. Він був створений штучно у вигляді печери, розташованої всередині порослого травою пагорба. Він складається з чотирьох секцій, які розповідають про взаємодію людини з природою, океаном та скелями. Але найбільш примітно, що цей комплекс екологічно чистий, тобто працює за рахунок регенеративної енергії – вітрової, геотермальної, сонячної. За свою автентичність він отримав нагороду як один із найбільш вражаючих об’єктів, які бачило журі від Association of Heritage Interpretation.

І ось ми вийшли до утесів. Знаєте, це було незрівнянно! Така велич, що просто дух захоплює, настільки маленькою (або маленьким) відчуваєш себе в порівнянні з цими скелями. Для ясності: їхня висота становить приблизно 120 м, а якщо враховувати вежу О’Брайана (найвища точка), то доходить до 214 м. Якщо придивіться, на першій фото можна побачити саму вежу – зверніть увагу, наскільки вона мініатюрно виглядає (і це при тому, що у ній 3 поверхи). Плюс їхній вік (близько 8 тисяч років – вражаюче!). Ми піднялися на оглядовий майданчик вежі. Сподівалися сфотографувати панораму околиць, але вітер був настільки сильним, що намагався вихопити телефон з рук і віднести в неосяжну далечінь, яка простягається навколо. Тоді був ясний день і безкрайній океан і довколишні острови було видно неозброєним поглядом.

Ми пішли ліворуч. Навіть до середини скелі не дійшли (все-таки 3:00 занадто мало, потрібно приїхати ще). Там вітром зносило – ми були у ветровках: роздулися як +30кг кожному. Побачили пам’ятник тим, хто помер тут (дуже популярне місце серед самогубців – шанси вижити відсутні). Але впасти зі скель можна переважно навмисно – багато уваги приділяється безпеці, а більшість пішохідних маршрутів огороджені надійним та достатньо високим кам’яним забором.

Далі, думаю, слова безглузді, адже я по суті бачила лише третину цього дива світобудови. А, так, мало не забула – ці локації засвітилися в кіно: “Гаррі Поттер і напівкровний принц”, “Принцеса-наречена”, “Далеко-далеко”, “Високосний рік”, і використовувалися для оформлення обкладинок популярних музичних колективів. І моя обкладинка звідти ж.

Одне можу сказати – жодні опис, фото чи відео не передадуть того відчуття, що відчуваєш безпосередньо тут. Це те місце, яке варто побачити. Тому, якщо є можливість, їдьте, дивіться та відчувайте!

1. ко. Дублін, Кілліні Стренд. Це затока на березі Ірландського моря. Сама територія пляжу кам’яниста та не дуже придатна для сонячних ванн, проте місце підходить для купання. Але головна визначна пам’ятка тут – шикарна панорама, що відкривається з пагорба Кілліні: погляду постають водні простори, облямовані горами Уїклоу. Вдалині видно мис Брей-Хед, а в ясний день навіть можна побачити береги Уельсу.
2. ко. Уїклоу, Бріттас Бей. Лінія берега завдовжки 4 км покрита блискучим бурштиновим піском, а навколо розташовані пологі дюни. Влітку сюди прямує багато мешканців столиці, а також туристів, оскільки тут кожен знайде розвагу на свій смак: крім класичного пляжного відпочинку можна насолодитися прогулянкою, пограти в гольф, зайнятися верховою їздою або серфінгом.
3. ко. Корк, Інчідоні-Біч. Ось уже кілька років поспіль ця локація входить до списку найкращих пляжів Ірландії на думку користувачів TripAdvisor та удостоюється престижної премії Travelers Choice Awards. Сам Інчідоні є острів, з’єднаний дамбою з материковою частиною в районі південного мису Діви Марії. З обох боків тягнеться золотиста піщана набережна з виходом до Атлантичного океану. Вода тут відрізняється надзвичайною чистотою, а серфінгісти високо оцінюють природні умови.
4. ко. Керрі, Інч-Біч. Взагалі, це коса з білим піском на півострові Дінгл. Вона пролягає між гаванями Каслмейн та Дінгл. Вид тут справді чудовий, а доповнюють краєвид величні гори Слів-Міш.
5. ко. Мейо, Кім Біч. Це не тільки приголомшливо красиво – завдяки кришталевій прозорості води ця місцевість користується славою серед аквалангістів та шанувальників сноркелінгу та дайвінгу. Затока Кім розташована на острові Ахілл, який відноситься до Дикого Атлантичного Шляху (Wild Atlantic Way), а мальовнича долина оточена морськими скелями, що вражають уяву: вони вважаються одними з найвищих в Ірландії. Раніше у захищеній горами бухті ловили величезних акул.
6. ко. Слайго, Росес-Пойнт. Цей пляж славиться своїми вражаючими краєвидами на затоку Слайго, що простягаються від гір Дарті до пагорба Нокнарі. Неподалік знаходиться острів Коні-Айленд, до якого можна дістатися вбрід у години відливу. Він ідеальний для тих, хто надає перевагу безлюдним пляжам та відпочинку на самоті.
7. ко. Донегол, Мейн-Біч, Бандоран. Тут безперечно сподобається всім, хто любить красу природи, засмагати, плавати або займатися серфінгом. Про останнє дозвілля хочеться розповісти докладніше. За версією National Geographic, це приморське місто входить до 20 найкращих у світі для серфінгу. Щоліта навіть проводиться фестиваль Sea Sessions, на якому серфінгісти демонструють свої таланти. І все це супроводжується наймасштабнішою в Ірландії пляжною вечіркою.

Звичайно, неймовірні ірландські пляжі не обмежуються цим списком, тут зібрані лише найвідоміші. А скільки ще їхніх прекрасних побратимів, які не настільки знамениті, але заслуговують на не меншу увагу.

У 1975 році виробництво було перенесено до Мідлтона в графстві Корк, а на місці колишнього заводу відкрилася пам’ятка, про яку і йдеться. Тут можна поринути у виробничий процес, дізнатися про інгредієнти та інновації, познайомитися з історією галузі в цілому та конкретного бренду зокрема, а також насолодитися дегустацією в барі з атмосферним інтер’єром, в оформленні якого як плафони для люстри використовуються порожні пляшки з-під напою . Екскурсія проходить в інтерактивному форматі і під час заходу Ви дізнаєтеся про всі етапи дистиляції, навчитеся розбиратися в сортах і, можливо, розрізняти їх на смак, а наприкінці, незалежно від чутливості смакових рецепторів, отримаєте сертифікат дегустатора віскі.

Також можна відвідати склад, де напій дозріває в дубових бочках, та скуштувати Jameson безпосередньо з них. Додатково доступні майстер-класи з купажування, приготування коктейлів на основі віскі.

Час роботи музею з 9:00 до 18:00 з понеділка до суботи та 10:00-18:00 у неділю. Ну і, звичайно, на території є сувенірний магазин, в якому продається фірмова продукція та брендовані товари.

Експозиція складається з чотирьох частин, перша з яких присвячена історії напою, починаючи з XII ст., а саме з перших спроб перегонки. Точно невідомо, як з’явилася дистиляція, але винайшли цей метод ірландці, а згодом він був запозичений шотландцями. Тут можна побачити перше обладнання для перегонки, яке нагадує арсенал алхіміка. Крім експонатів, гід покаже фільм про те, як зароджувалися традиції виробництва і з чого починався експорт.

Друга частина екскурсії розповідає про вихід продукту на світовий ринок. Причому поширення набули не лише великі фабрики, а й приватні виробники. Як сировина могло використовуватися все, що піддається ферментації – овес, картопля і навіть відходи рослинного походження.

Третя секція – це приміщення, стилізоване під старовинне ірландське житло. Воно знайомить відвідувачів із давньою традицією, яка пов’язана з діяльністю нелегальних віскікурень. Головний експонат тут – труна. Це може виглядати дивно, але все зрозуміло та цілком логічно. Йдеться про звичай віддавати померлих землі на четвертий день (зараз цей ритуал зустрічається все рідше через дорожнечу поминальних обрядів). А все тому, що багато хто труївся алкоголем, виробленим у кустарних умовах, і впадали в стан коми. Нещасних приймали за передчасно почивших і ховали, а через кілька днів людина приходила до тями та поверталася додому. Тому труну з тілом залишали на чотири дні в будинку, щоб випадково не закопати живого. Ці поминки супроводжувалися веселощами з піснями та танцями, щоб шум святкування допоміг швидше прокинутися.

Наступне помешкання оформлене під кафе 19 століття. Тут екскурсовод розповість про технологічну сторону процесу, особливості потрійної перегонки та відмінність ірландського методу від шотландського. Крім того, Ви зможете дізнатися докладніше про види віскі та в чому полягає різниця між односолодовим та однозерновим, а також як виходить купажований напій.

Заключний етап екскурсії присвячений коливанням виробництва – його занепаді в 20 столітті та подальшому відродженні в 21 столітті. З багатьох причин (про них детальніше повідає гід) індустрія в Ірландії зазнала сильного зниження, що дозволило підняти продажі віскікурням Шотландії. Однак тепер ці смутні часи позаду, виробництво стрімко розвивається, а ірландський Jameson займає високий відсоток присутності на світових ринках.

Якщо Вам виповнилося 18 років, після відвідування музею Ви можете заглянути на дегустацію, на якій буде запропоновано 3-4 сорти віскі, а також навчать розрізняти їх на практиці.

Експозиція приймає цілий рік, час роботи 10:00-18:00 з травня по вересень та 10:30-18:00 з жовтня по квітень.

У Дубліні поруч діючої пивоварні знаходиться музей Guinness Storehouse. Колись це був ферментаційний цех, але 1988 року завод переїхав, а цю будівлю було вирішено перетворити на визначну пам’ятку. Його особливість у тому, що це не експозиція, а ресторани та паби, в яких представлений сам пінний напій, виготовлені з нього продукти та традиційні страви ірландської кухні. Екскурсоводи проходять стажування на виробництві, тому знають на практиці про особливості пивоваріння. Крім того, Ви можете не тільки відвідати екскурсію, але й взяти участь у створенні стауту з дегустацією. Кажуть, що вироблений тут Гіннесс разюче відрізняється від того, який виготовляють за ліцензією. Все тому, що в його складі використовується вода з гірських озер, а також через відсутність транспортування: вона не найкраще впливає на пиво.

Сам музей є атріумом у формі пінти однойменного напою, по периметру якого розташовані сім поверхів. У центрі атріуму можна побачити копію того самого договору оренди за 45 фунтів на рік на 9000 років з підписом засновника компанії (цей же підпис красується на банці Guinness Draught в ірландському оформленні та на Hophouse 13). На першому поверсі можна дізнатися, які інгредієнти входять до складу легендарного портера і як відбувається його виготовлення, а також почути історію бренду та його творця. На решті поверхів представлені вінтажні фрагменти з рекламних кампаній бренду різних періодів, а також виставка, яка демонструє, наскільки важливо вживати алкоголь відповідально. Не полінуйтеся піднятися на останній поверх, в бар Gravity – там можна насолодитися панорамним видом Дубліна в поєднанні з пінтою Гіннесса, вартість якої входить в ціну вхідного квитка. Скуштувати найсмачнішого крафтового пива можна в експериментальному барі Guinness Open Gate Brewery: цей заклад унікальний тим, що представлений асортимент випускається лімітованими порціями.

Не пропустіть сувенірний магазин, де можна придбати саме пиво, посуд для нього, футболки та навіть м’ячі для гри в регбі з фірмовою символікою.

Музей відкритий для відвідувань щодня: з 10:00 до 17:00 по буднях, з 9:30 до 18:00 по суботах та з 9:30 до 17:00 по неділях, проте квитки краще бронювати завчасно через популярність цього місця серед туристів та місцевого населення. Тривалість екскурсії приблизно 1,5 години і за цей час Ви дізнаєтесь подробиці про найзнаменитіший стаут світу, навчитеся його правильно наливати та пити та навіть зможете отримати сертифікат, що підтверджує Вашу кваліфікацію у цьому питанні.