Коли я тільки вирішувала, що з речей мені знадобиться при переїзді, я думала, що тут холод і сонце сприймається як щось не з цієї реальності. Тому хочу розповісти про погоду в Ірландії очима очевидця, звичного до українського клімату. Ми читали, що максимальна температура у теплу пору року близько +19-20º. Тому крем для обличчя із SPF я залишила вдома. Навіщо він мені там – думала я – якщо я навряд чи в найближчому майбутньому побачу тепло та сонячне світло? Купальник і літній одяг спіткала та сама доля. Я взяла тільки одну сукню, і то тільки тому, що я її купила і так і не встигла одягнути, вона ще з биркою була. Заради справедливості, можливості нарешті витягти її з валізи я чекала довго, а коли це нарешті відбулося, до мене підходили сусіди по готелю та питали, що в мене за свято сталося і з якого переляку я така ошатна. А в мене літо сталося. Довгоочікуване, в яке ніхто не вірив, а воно взяло та нагрянуло. Дарма я виклала всякі шорти-футболки та інший одяг для теплих сезонів. Довелося їхати та купувати це все. І сонцезахисний крем також. Загалом я його спочатку купила, щоб уникнути колгоспної засмаги. Ну чи хоча б мінімізувати контраст. З першими сонячними променями кисті рук потемніли настільки, що виглядали не моїми, ніби в якоїсь мулатки запозичені. А потім на гіркому досвіді з’ясувала, що тут можна обгоріти, причому сильно й у рекордні терміни. І відчувається температура зовсім не як у нас: сонячного дня навіть +17º сприймаються як жахлива спека. Але це змінюється, варто подути вітру або з’явитися хмаринкам.
Тут взагалі погода дуже мінлива, можливо через активний рух повітряних мас. Начебто ніщо не віщувало, тепло та світло – і нате вам дощ. Причому може одночасно і лити, і світити. Так що якщо кудись збираєшся, рекомендую взяти з собою і окуляри, і парасольку (а краще дощовик, щоб не виносило вітром). Навіть якщо сонячно, будь-якої миті може почати мрячити. І мене трохи дивує, що тут навіси чи козирки – величезна рідкість. Самі розумієте, за таких умов спрогнозувати, якою буде погода в Ірландії на місяць наперед – завдання практично нездійсненне.
Якось я спілкувалася з однією ірландкою і вона сказала, що завтра обіцяють +35º. На що я відповіла, що чула про це і тому збираюся до Лехінча на пляж. Вона подивилася на мене як на божевільну і каже: “Але це занадто жарко, я в таку погоду навіть з дому не виходжу, лежу під вентилятором”. Їх взагалі до такого життя не готувало: тут немає кондиціонерів, лише опалення. Тут навіть асфальт на таку температуру не розрахований – він плавиться.
До зими тут також не звикли. Якщо випадає сніг, громадський транспорт зазвичай бере тайм-аут: він не пристосований до обледенілих доріг. У них немає зимової гуми, тому ожеледиця – вагомий привід не прийти на роботу. “Жахливі морози”, кажуть вони на -1º. Ми прокинулися вранці 9 березня, а за вікном сніг лежить, гарно. До нас гості приїхали, а назад не могли поїхати – автобуси скасували. Довелося просити сусідів-українців, щоби відвезли.
Ще нас лякали сильними вітрами, майже ураганними. В березні. Нещодавно рік виповнився, як я тут перебуваю, поки що настільки сильний вітер зустрічала тільки на Мохерових скелях. Там навіть страшно було, що здує, а летіти високо та внизу камені.
Зате тут завжди красиво: зелено та майже круглий рік квітнуть кульбабки та маргаритки. Восени, як і у нас, дерева скидають листя, але це компенсують вкриті соковитою травою луки й обвиті плющем стовбури. А весна – час пишного цвітіння, коли з’являються молоді листочки та різнокольорові польові квіти.
