В Україні ми звикли до пропозицій на прилавках супермаркетів, що постійно розширюються, та товарів з усього світу. Коли ми переїхали в будинок і зрештою отримали можливість готувати самостійно, зіткнулися з особливостями місцевого асортименту. Наприклад, м’ясо. Якщо воно продається в упаковці, потрібно переглянути склад, оскільки воно може бути солоним. Причому настільки, що не допомагає навіть вимочування у воді – навіть якщо не додавати спеції (які теж містять сіль), в результаті страва може вийти пересоленою. Часто трапляється жорстке, доводиться попередньо маринувати щонайменше добу. Я волію брати його в крамниці у м’ясників, там зазвичай все свіже і якісне, сімейний бізнес все-таки.
Ще ковбаса. Вдома я її нечасто купувала, але зараз просто сумую. Тут важко знайти саме смачні вироби, ті сорти, які є, з великою кількістю жиру та кислуватим присмаком. Сосиски зазвичай продаються сирі, їх прийнято смажити на сніданок. Хіба що пошукати для хот-догів – вони готові до вживання, але швидко набридають.
Що мене вразило найбільше, при безпосередній близькості Атлантичного океану в більшості продуктових магазинів дуже мізерний вибір морепродуктів: стандартний набір складається з лосося, хека, сибаса, очищених варених креветок. Причому останні продаються в невеликих упаковках вагою близько 200 г. У великих супермаркетах можна знайти заморожені дари моря. У спеціалізованих рибних лавках можна купити мідії у стулках, устриці, восьминога, суміш різних видів риб для чаудера, різноманітних молюсків або сирих креветок. Коли ми жили в Балливоні, там з квітня по жовтень щосуботи проходив ярмарок, на якому продавалися свіжі устриці, а на пірсі у рибалок можна було розжитися свіжовиловленими лобстерами або крабами. Щоправда, ми їх пробували лише один раз, у готелі не було де готувати. Раніше можна було попросити кухаря зварити їх за невелику плату. Єдиний вихід був домовитися з тими, хто живе в будиночках, але через запах бажаючих дати притулок голодуючим було небагато.
З гарнірами теж особливо не розгуляєшся – макарони, картопля чи рис. З каш ще є вівсянка, а в невеликих магазинчиках цільної їжі можна знайти кус кус, булгур та гречку. Яку в мене не виходить приготувати нормально – пробувала і варити, і запарювати, а результат завжди один: частина відразу розбухає, частина залишається твердою, а потім все розварюється.
Варто відзначити молочну продукцію – вона на висоті. Тільки при виборі потрібно враховувати, що сир (Cottage cheese) солоний, вершкове масло буває з додаванням солі і без – це вказано на упаковці, на відміну від м’яса, великими літерами. Sour cream – це зовсім не кислі вершки, а сметана. Уточнюю цей момент, оскільки багато хто перекладає дослівно та вважає, що тут такого не продають. Дуже багато різних сирів, хіба що плавлений не дуже смачний.
У них не прийняті чаї з різними добавками: якщо це фруктовий, м’ятний або ароматизований продукт, він буде без додавання чайного листя.
Цілий рік в наявності різні овочі та фрукти, причому ціна не змінюється в залежності від сезону. Огірки тільки величезні гладкі, а замість кабачків цукіні. Така звична білокачанна капуста якщо трапляється, то переважно жорстка, а пекінку у місцевих магазинах зовсім не знайти. Зелень є не завжди і не скрізь – у великих мережних точках вона переважно сезонна. У нашому містечку її не буває навіть у Fruit & Vegs, а в місцевому продуктовому мені один раз пощастило знайти кріп (там була лише одна упаковка в 20 г), за реакцією продавця я зрозуміла, що це справжня дивина – вона запитала, де я це взяла і пішла показувати дивовижну річ колегам.
У деяких містах є польські та молдавські магазини, це справжній порятунок для тих, хто сильно скучив за слов’янською кухнею. Там можна купити стандартні для нас продукти, іноді навіть з України: ковбасні вироби, крупи, несолоний сир, вареники та пельмені (у тому числі готові – знахідка для мешканців готелів), усілякі сухарики, насіння та інші снеки, чай на будь-який смак, а також зелень та свіжі овочі, які не продаються в ірландських торгових точках: помідори, огірки, молода капуста, редиска та ін.
Ще вдома нас настільки розбалували сервісом, що ми забули, як це – запізнитися в магазин. У мене в 5 хвилинах від будинку було 2 АТБ, Варус та пара маленьких магазинчиків, 4 з яких цілодобові та 1 до 23:00. В Ірландії більшість закривається о 21:00-22:00, а в маленьких містах і селах ще раніше.
