Коли ми тільки-но прибули до країни й оселилися в готелі, адміністрація повідомила, що подала запит на зарахування дітей до школи в Ірландії. Когось прийняли одразу, комусь довелося почекати – школа знаходилася за 30 км від нашого місця проживання і для новоприбулих було необхідно організувати додатковий транспорт. Оскільки це був практично кінець навчального року, на допомогу міні-автобусу, який уже возив українських школярів, найняли 2 таксі на 8 або 9 місць. Навчальний заклад, до якого направили учнів з нашого готелю, був школою при церкві. Точніше, 2 школами: хлопчики та дівчатка навчалися окремо, хоч і недалеко одне від одного.
Одного разу я приїхала туди на зустріч із директором і була здивована настільки привітному прийому: біля входу мене зустрів співробітник, запитав, хто я і кого шукаю, після моїх відповідей проводив до кімнати відпочинку, запропонував чай та печиво. Після розмови мені влаштували невелику екскурсію, коротко познайомили з навчальним процесом. Я навіть завітала до уроку Science (на відміну від нашої освіти, тут хімія, фізика та біологія не діляться окремі предмети, а входять в одну навчальну дисципліну). У той день вивчали під мікроскопом різні зразки тканин: шкіру, кров, крильце мухи тощо. Звернула увагу, що в кабінетах досить холодно – всі вікна навстіж, протяг, можна було грітися на вулицю ходити. Тоді була середина травня, взяла куртку, бо виїжджали доволі рано та вранці було прохолодно. Думала, весь день носитиму її в руках, але ні – через годину перебування в будівлі довелося надіти.
Основні дисципліни: мови (тут це були англійська, ірландська та на вибір німецька чи французька), математика, географія, історія, економіка та бізнес, інформатика та вищеназвана science (наука). А також фізкультура, мистецтво, кукінг (основи кулінарії) і щось на кшталт наших трудів. Один із наших хлопчиків був не надто задоволений порушенням канонів патріархального суспільства: сестру, мовляв, у дівчачій школі в буфет водять, а нас готувати навчають. Наших хлопців звільнили від факультативних мов, а також від вивчення ірландської (гельської) – вона надто складна та кардинально відрізняється від англійської (та й від інших сучасних європейських мов). Натомість вони могли пограти у м’яч чи почекати у кімнаті відпочинку.
Українцям надали помічника, на випадок, якщо комусь буде потрібна допомога або з’являться питання, вона зазвичай пояснювала все за допомогою гугл-перекладача. Якщо випадало багато вільного часу, могла відвести школярів до розташованого неподалік парку. Якось їм навіть організували історичну прогулянку і там учитель історії розповідав про містечко. Іноді приходила асистент-українка, але рідко – вона працювала на 2 школи і більшу частину часу проводила у дівчаток.
Один із моїх улюблених моментів: я проходила повз поле, там хлопчики грали у футбол і з ними – чоловік у костюмі, як пізніше з’ясувалося, викладач математики. У нього просто видався вільний час, чому б і ні?
Шкільну форму спочатку видали безкоштовно, можливо тому, що до літа залишалося зовсім небагато. На наступний навчальний рік батькам дали посилання на сайт, де можна її замовити, а також список необхідних речей, так що все купували самі. Ну як самі – багато хто несподівано отримав виплату Back to School – допомогу на шкільний одяг та взуття.
Уроки у них практично безперервні, хіба що дається кілька хвилин, щоб перейти в інший кабінет. За день 2 перерви – одна десятихвилинна, а друга триває 40 хвилин і використовується як обідній час.
У перші 2 тижні літніх канікул на базі школи влаштовують табір, відвідування необов’язкове, але там зазвичай цікаво – проводяться різноманітні спортивні ігри, організовують виїзні заходи (наприклад, рафтинг, прогулянки, поїздки до боулінгу, кіно чи відвідування парків) та інші активності.
Ну і трохи розповім про базові моменти та залишу посилання: як влаштувати дитину до навчального закладу. Як я вже писала, за нас все зробила адміністрація готелю, ця практика діє й досі. Людям, які живуть у сім’ях, що приймають, часто допомагають у цьому хости (господарі будинку). Також можна безпосередньо звернутися до школи за місцем проживання, уточнити, чи є вільні місця та, у разі наявності, заповнити заяву. Інакше можна звернутися до Tusla – вони допоможуть у пошуках. Ознайомитись зі списком прилеглих навчальних закладів можна на урядовому ресурсі.
У деяких районах доступний шкільний транспорт від Bus Éireann, онлайн-заявку можна подати тут (заповнити її можна самостійно, у нашому випадку оформленням проїзду займалася директор школи). Це безкоштовно і, якщо є вакантні місця, на Вашу адресу надішлють лист із прикріпленим проїзним квитком. Якщо Схема шкільного транспорту не діє там, де Ви живете, можуть запропонувати субсидію, що компенсує витрати на проїзд.
