Причому особливу увагу до цієї категорії населення видно відразу: куди б ти не ввійшов, абсолютно в будь-якому закладі є вбиральні для людей з обмеженими можливостями. Є спеціальні таксі, в яких передбачені місця для візка та висувні пандуси для зручнішого в’їзду. У торгових центрах, Intreo, на вокзальних переходах є ліфти, іноді зі дзвінком, щоб можна було викликати супроводжуючого. Ті, хто оформив інвалідність, отримують соціальну допомогу у розмірі 220 євро на тиждень, а також різноманітні бонуси та пільги, наприклад, надбавки на оплату комунальних послуг. Їм надається безкоштовний проїзд у всьому громадському транспорті на території країни, причому зазвичай це право поширюється також на компаньйона, роль якого може виконувати будь-яка людина старше 16-ти років. І жодному водієві навіть на думку не спаде обурюватися чи говорити, що в нього вже є пільговики, як це було в Україні.
Чула багато висловів про те, що в Європі дуже багато інвалідів. Але опинившися тут зрозуміла, що це лише уявлення: їх не більше, чим в нашій країні, просто вони можуть собі дозволити вільні пересування вулицями міста. Та що там казати, вони можуть виїхати з домівки: в них є пандуси, супроводжуючі (надані або профінансовані державою) та не тільки інвалідні колиски, а й щось на кшталт наших дитячих велосипедів – такі собі транспортні засоби на колесах, які керуються рулевим управлінням.
Ставлення до дітей з особливостями розвитку тут теж відрізняється від нашого – ніхто не дивиться косо і тим більше не відпускає образливих ремарок. Навпаки, їх прагнуть інтегрувати у суспільство настільки, наскільки це можливо. У спеціалізованих школах приділяють особливу увагу розвитку навичок самообслуговування та комунікації. Вони навчаються готувати: витрати на продукти закладені до бюджету оплати за навчання, вчитель йде з ними до найближчого магазину, розповідає, що знадобиться для тієї чи іншої страви і вони самі збирають свій продуктовий кошик. Для них передбачені різні активності – боулінг, лісова школа (щось на кшталт табору для бойскаутів), пікніки, поїздки до парку або на ферму. Додатково приходить співробітник із команди підтримки дітей з інвалідністю та складає індивідуальну програму залежно від потреб дитини. Для дітей з України акцент робиться на вивчення мови: складаються картки з англійськими словами та відповідними зображеннями. Спочатку це поняття, якими вона користується в побуті, згодом лексикон постійно розширюється.
Якось ми йшли вулицею і назустріч вибіг дуже товариський лабрадор, його господиня одразу попередила, що його не треба боятися і це навчений собака. І показала жетон на його нашийнику. Так я дізналася про асоціацію, яка дресирує та готує тварин-компаньйонів для людей із розладом аутичного спектру.
Але, водночас, кажуть, що все не так просто і багатьом доводиться дуже довго чекати на можливість засвідчити інвалідність. Хтось навіть вважає за краще заплатити за прискорення процесу. Хоча особисто я знаю кілька сімей із особливими дітьми, яким це вдалося зробити максимально швидко. Але вони мали українські документи про надання цього статусу. Вони подали заяву на отримання фінансової допомоги тоді, коли оформляли соціальну допомогу з безробіття. Після цього заповнили відповідну форму та відвідали свого GP (лікаря загальної практики), який вказав у звіті симптоми, особливості пацієнта та діагноз. Через час надійшло повідомлення про призначення виплат, причому перерахували вже отриману допомогу відповідно до Disability Allowance та різницю надіслали окремим чеком.
Також в Ірландії можна оформити Career Allowance – виплати особі, яка здійснює догляд за людиною з інвалідністю, але тільки у випадку, якщо вона недієздатна і не може обслуговувати себе самостійно. Додатково можна розраховувати на допомогу доглядальниці та програми реабілітації та розвитку.
