Знаєте, коли я їхала до Ірландії, я думала, мені тут буде відносно легко у плані комунікації: англійську вчила, лексичний запас непоганий, граматику знаю; є деякі проблеми зі швидкістю побудови речень та аудіюванням, але через час звикну і стане легше. Ох, як же я помилялася! Це потім я дізналася, що англійська з ірландським акцентом вважається однією з найскладніших для сприйняття. А спочатку моїми найчастішими репліками у розмові з місцевими було “Вибачте, можете повторити ще раз? Повільніше, будь ласка”. І вони повторюють перші пару слів неквапливо, а потім повертаються до попередньої швидкості. Іноді вони намагалися висловити свою думку за допомогою гугл-перекладача і коли починають надиктовувати, відразу прояснюється, про що говорив співрозмовник. І це ми ще жили у курортному селі, там звикли до туристів і намагалися говорити максимально зрозуміло та розбірливо. Для порівняння: приблизно через півроку довелося мені вести діалог із заїжджим американцем – це ж просто насолода для вух, настільки його мова легко сприймається.
Але потім ми переїхали і ось тут відчули справжню ірландську вимову у всій красі. Адже тільки почали звикати. Самі ірландці жартують: “Ми говоримо приблизно так: “Брвгдрли”. Причому я з часом усвідомила, що намагатися говорити розбірливо – велика помилка, тут вже настає їх черга перепитувати. А от якщо скажеш швидко, проковтнувши половину звуків – їм усе зрозуміло. Парадокс та й годі. Якщо замість потрібного слова використовувати його синонім, вони не зрозуміють, про що ти говориш, навіть у контексті. Також і з наголосами. Для мене це дещо дивно: я навчалася на філологічному факультеті та маю певний досвід спілкування з іноземцями, тільки з тією різницею, що вони розмовляли чужою мовою, а я з позиції носія. І зазвичай ми їх розуміли, навіть якщо вони плутали слова, закінчення та вимову. Лише одного разу був казус: студентка з Китаю попросила сказати їй “англійський предог”. Ми всією групою почали дружно перераховувати відомі нам прийменники, а вона запитала, скільки коштує і де купити. У результаті з’ясувалося, що вона мала на увазі собаку породи англійський бульдог. Дивно, але перукар мене розуміє без проблем, і підказує, яке слово було б правильно вжити. Щоправда, вона з Алжиру, але вже багато років мешкає в Ірландії. За її словами, сама через це пройшла.
Але в чомусь виявилося легше: у розмовній мові вони рідко задіють всю цю різноманітність часів, які ми так старанно вчилися розрізняти: зазвичай користуються Past, Present та Future Simple. В універі викладачі казали, що нас не зрозуміють, якщо ми не будемо використовувати зворотний порядок слів при побудові запитання. Добре розуміють за допомогою інтонації, навіть самі інколи так роблять.
З іншого боку, є один важливий плюс перед тими ж американцями, але це більше через менталітет. Як каже один мій друг, який побував у Штатах, там треба говорити швидко, інакше поки ти підбираєш слова і думаєш, як правильно з точки зору граматики, співрозмовник уже пішов. Час – гроші, ніколи чекати. Тут по-іншому – ірландець залишиться поруч і спробує допомогти згадати слово, що вилетіло з голови, іноді невпопад закінчуючи за тебе речення.
