Днями у нас виникла проблема: в одній із спалень почав протікати дах. Звісно, написали господині. Навіть здивувалися, як швидко фахівець прийшов подивитися, що тут не так – і 5 хвилин не пройшло. Виявилося, це був її чоловік і він якраз мимо проїжджав.
Загалом, зайшов, швидко оглянув, коли виходив через заднє подвір’я, зламав сходинку. Сказав, щоб поки що користувалися тільки передніми дверима, і поїхав. За кілька хвилин повернувся із ще одним чоловіком, як з’ясувалося, теслею. Той оглянув ушкодження та обидва знову поїхали.
Але потім тесляр повернувся на своїй робочій машині, витяг звідти інструменти та різні види дощок і почав працювати. Щось там вимірював, підрізав, прикручував, усе зробив та відбув із чистою совістю. “Який молодець”, – думаю я. – “А головне, так швидко”! А потім я вийшла винести сміття. Точніше, тільки збиралася, бо вийти я не змогла: замість того, щоб прибити дошку на місце зламаної сходинки, він прикрутив хвіртку до паркану та ще пару рейок з іншого боку, щоб ні піднятися, ні спуститися цією драбинкою не могли. Але ж у нас на веранді лежить така сама запасна дошка. Зате й ноги не переламаємо, і до суду на господиню не подамо.
Справа була в середу. Нам потім ленд-леді написала, що він повернеться о 8-й ранку в суботу і все пофіксує. Але щось пішло не так. Хоча, можливо, полагодили дах: вони поїхали, нічого нам не сказавши. А дощу доки не було, перевірити неможливо. Сходинки залишилися в тому ж вигляді, сміття тепер виносимо з напарником: один обходить через півсела, щоб потрапити до нас на заднє подвір’я, а другий йому мішки з веранди перекидає. Обіцяли за тиждень повернутися та все виправити, що ж, чекаємо. Пізніше розповім, чим справа закінчилася. А поки що так і живемо 🙂
