Національний колорит – те, що робить ті самі речі в різних країнах абсолютно особливими. Це стосується й свят. Сьогодні я хочу поговорити про різдвяні традиції. В Ірландії вони досить кумедні, а деякі навіть своєрідні.
Період Різдва триває кілька днів (зі Святвечора, 24 грудня, до Водохреща, 6 січня) та доповнюється супутніми святами.
Вчора, як з’ясувалося, молодь грала у популярну гру “12 пабів”. Так нам сказала ірландка, яка працює у місцевому овочевому магазині. Цікава забава, правда, ми дивувалися, як у неї грати тут – у нас їх всього 5 (або не всього, на 880-то людей населення), ну і ще один у селі в 2 км. Виявляється, на автомобілі їздять з міста в місто, відвідуючи заклади, які трапляються шляхом. Загалом, 23 грудня потрібно бути обережнішими на дорогах. А суть розваги в тому, щоб випити по одному наперед визначеному напою в кожному з 12 пабів, при цьому в кожному дотримуючись своїх правил, наприклад, не розмовляти, пити стоячи або тримати келих у незвичній руці, говорити з акцентом, не називати один одного по імені тощо, залежно від фантазії учасників. При цьому бажано одягнути максимально безглуздий одяг, але з атрибутикою, що відповідає торжеству, – дзвониками, шапкою Санти, светром з оленями.
З сьогоднішнього вечора (24 грудня) майже вся країна буде вихідною, про це я писала вчора. На підвіконнях, розташованих під найбільшим у будинку вікном, запаляться свічки, які не згаснуть до ранку. Та що там у помешканні звичайних громадян, цей звичай дотримується навіть у президентському палаці. Зараз він має кілька призначень: вшанувати Пресвяту Богородицю та нагодувати нужденних, подавши їм знак, що в цьому будинку з ними готові розділити трапезу. А до 1920 року було ще одне, продиктоване боротьбою проти споконвічних спроб Британії насадити англійську культуру, придушуючи ірландську. У ті часи католицизм був під забороною – єдино правильною релігією було оголошено англіканство. Відповідно, проводити католицькі служби й особливо різдвяні меси не дозволялося. Свічка символізувала запрошення до будинку священика для святкового богослужіння у приватному порядку. Зараз у цьому немає потреби і кожен охочий може відвідати публічну різдвяну службу у церкві.
Безпосередньо святкування Різдва відбувається 25 грудня, ранок починається з розпакування подарунків, а ближче до вечора сім’я збирається разом, щоб провести цей день у товаристві найближчих людей за святковим столом. Кажуть, навіть Дублін порожніє, бо мешканці столиці, які приїхали з провінцій, повертаються до батьківського дому.
Крім того, особливо стійкі до холоду роблять різдвяний заплив. Просто купаються в Атлантичному океані або стрибають у воду, взявшись за руки. Костюм Санти або хоча б аксесуари у відповідній святу колірній гамі вітаються. Найпопулярніше місце для цього – 40 foot у Дубліні, але й інші пляжі теж переповнені. Нерідко ці екстремальні водні процедури відбуваються у форматі благодійної акції.
26 грудня відзначається День Святого Стефана. Раніше, ще в друїдську епоху, було прийнято забити до смерті кропивника, потім наколоти нещасну маленьку пташку на жердину та ходити з бездиханною тушкою з будинку в будинок, щоб отримати пожертву. При цьому процесія вбиралася у власноруч зроблене вбрання та співала такий куплет:
“The wren, the wren, the king of all birds
on St.Stephen’s Day was caught in the furze”
(У перекладі “Кропивник, король всіх птахів, у день святого Стефана заплутався в чагарнику”).
Звалася така хода Wren Boys Procession. Подекуди вона ще проводиться, але, на щастя, вже без жертвоприношень, у якості благодійних парадів. А ще цього дня прийнято наносити візити родичам та друзям.
Замикає низку свят Хрещення, яке припадає на 6 січня. Воно ще називається малим чи жіночим Різдвом. Традиційно з жінок знімалися домашні обов’язки, вони йшли відпочивати в компанії подруг, переклавши свій клопіт по дому на чоловіка: саме йому доводилося на день взяти на себе приготування їжі, виховання дітей та інші побутові турботи. Також потрібно було розібрати ялинку: до Хрещення не рекомендувалося це робити – погана прикмета.
